КОДЕКС ЧЕСТІ (Для учнів 5-го класу)
1. Перевір, чи нічого не забуто.
Головне – обіцянку мамі, вчительці, друзям.
2. Не плач через оцінку, май
гордість. З учителями не сперечайся і за оцінку не ображайся. Роби ретельно
уроки.
3. Не списуй! Чесне «задовільно»
вдесятеро краща краденого «відмінно».
4. Частіше кажи: будемо дружити,
нумо всі гратися, підемо разом додому.
5. Ніколи поза очі не нашіптуй
на товариша.
6. Не образили, не лізь у бійку.
7. Вмій поважати своїх
товаришів, старших, і пам’ятай: треба ставитися до людей так, як хочеш, щоб
ставилися до тебе.
В оборону хліба
«Поспішайте творити добро», - писав О. Довженко, який
найбільше цінував людей за працьовитість, чесність, милосердя. Для митця
органічною потребою було творити прекрасне. Ці слова довго не покидали мою
душу, глибоко народивши у ній бажання сіяти щедро зерна доброти навкруги.
…Весняного дня
сонечко ласкаво пестило дітлахів, змусило підстрибувати їх, розмахуючи
портфеликами. Весело котився між ногами новенький шкіряний м’яч, і ось уже
буцають хлопчаки ним у ворота із молоденьких дубків. Коли замість м’яча з`явилася недоїдена булка, ніхто із них не помітив.
Гатили нею, жбурляли один одному, а перехожі у своїх справах проходили мимо.
Байдуже їм до всього навкруги.
Брудна, пошматована, опинилась
вона у мене під ногами, ніби померкнув навколо білий світ, бо зміліли душі людські,
якщо дарунком Божим, святинею, найпершим
годувальником грають у футбол, пакетами виносять до смітників, наповнюють
його залишками відра у їдальні.
Підняла,
обтерла, поцілувала, як вчила бабуся, розповідала, що де хліб і вода, там уже
нема голоду, коли є хліба край, то і під вербою рай і стіл – престіл.
Розповідала, що страшного гріха, мабуть, світ не знав – змучені голодом діти
вмирали посеред повних колосків пшениці. Україна співала:
Матінко
рідна, так їстоньки хочеться.
Зір
застилає пітьма…
-Дай
мені сили, Святая пророчице…
Й зернятка в хаті нема…
Матінко, мамочко, нене,
Ви не дивіться так страшно на мене…
Матінко, рідна, не ріжте мене…
Може, нещастя нас обмине.
Люлі, засни, дитино,
Люлі, засни, Україно.
Схаменулась
лише тоді, коли навколо мене зграйкою зацвірінчали горобці, щедро пригощала їх,
бо якщо для когось це дрібниця, то для пташки – співати чи замерзнути
напровесні, для мільйонів людей у голодні роки відвойована мить життя…
Тож
треба берегти хліб – кожен шматочок, крихту,навіть скоринку! Здається, чого
вона варта?! Спробуйте оцінити сонячне світло, красу землі, тепло отчого дому!
Справжня цінність хліба не оцінюється гривнями. Хліб – запорука радостей і
надій. Як говорили в давнину: « Земля на зернятці стоїть».
Немає коментарів:
Дописати коментар